Skip to main content

Біля кордону

03 червня 2022

Харківська область із перших діб вторгнення Росії в Україну досі є ареною запеклих боїв. Війна неабияк торкнулася ДП «Жовтневий лісгосп», чиї угіддя після укрупнення з колишнім Гутянським держлісгоспом починаються від кордону з Росією та прилягають до обласного центру. Тож як харківські лісівники воюють та виконують свої обов’язки у таких екстремальних умовах?

Доблесть та мужність харківських лісівників

Володимир РОМАНЕНКО,
Газета “Природа і суспільство”

Біля кордону, доблесть та мужність харківських лісівників

– Харків із перших днів війни потерпав від бомбардувань і обстрілів. Тому деякі наші співробітники вимушені були евакуюватися з міста. Евакуюватися працівникам лісгоспу з м. Харкова допомагав начальник відділу лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу Олександр Грищенко. Адміністрацією задля цього було виділено вантажно-пасажирський автомобіль LТ35, – зазначив т.в.о. директора ДП «Жовтневий лісгосп» Віталій Скляров. – Інженери відділу лісового та мисливського господарства, охорони та захисту лісу Ти­мур Карнаух, Віталій Замятін, Алла Терещенко під керівництвом головного лісничого Олексія Косова працювали дистанційно, в камеральних умовах згідно з плановими завданнями щодо рубок, посадки лісових культур, охорони та захисту лісу. З початку лісокультурної кампанії допомагали працівникам лісництв у створенні лісових культур.

З початком війни фактично зупинилася комерційна реалізація лісопродукції та заготівля деревини у лісництвах. Упродовж цілого місяця підприємство перебувало у стані простою. Бухгалтерія, кадри, економічний та комерційний відділи запрацювали у віддаленому режимі лише через місяць після початку війни. Обсяги заготівлі та реалізації продукції на підприємстві скоротилися у рази. Незважаючи на це, ми буквально з перших годин війни впевнено зайняли свою ділянку «лісівничого» волонтерського фронту.

Бо ворог лишень рвався до серця області, а ми у перші дні вторгнення вже власними лісовозами та вантажівками везли бетонні блоки та деревину на термінову побудову блокпостів та інженерних загороджень, аби перекрити шлях ворожій бронетехніці. Так само з перших діб допомагали містянам та мешканцям територіальних громад у біді. Везли тоннами продукти харчування, теплий одяг, засоби гігієни – все, що можна. Часто під ворожими обстрілами.

Примітний ще один випадок. До приміщення дитячого санаторію «Ялиночка» доправили 36 дітей-студентів, що тікали від війни. На цих змучених, зголоднілих хлопців та дівчат сумно було дивитися. Ще й надворі холодно. Тож ми робили кілька рейсів на добу, аби підвезти підліткам найнеобхідніше. А потім вороги умисно підірвали міст через Сіверський Донець, діти опинилися відрізаними від цивілізації. Тож ми човнами доправляли їм гуманітарну допомогу. Теж під обстрілами. Дякуючи Богу та нашим зусиллям ніхто з дітей та наших працівників не постраждав!

– Віталію Олексійовичу, відомо, що ваш лісгосп, на жаль, зазнав втрат.

– Через інтенсивні й тривалі бомбардування й обстріли було повністю паралізовано роботу Золочівського лісництва. На жаль, маємо непоправну втрату. Загинув майстер лісу обходів 7–8 Золочівського лісництва Володимир Дмитренко. 15 квітня окупанти гатили по житлових будинках. Наш співробітник у той час був на власному подвір’ї.

– Але ваш колектив не скорився. Хтось узяв у руки зброю задля захисту рідної домівки, хтось й надалі продовжував волонтерство.

– Шестеро наших хлопців служать у територіальній обороні краю. Троє з них – це працівники Водолазького лісництва. З цього ж лісництва ще один працівник служить за мобілізацією у лавах Збройних Сил України. Загалом, мобілізованих до армії в нашому лісгоспі – двоє.

Ще восьмеро наших співробітників одночасно працюють у лісництвах та несуть службу у добровольчих загонах тероборони та самооборони. П’ятеро добровольців – із нашого Рокитянського лісництва. Саме з цього лісництва теж наш другий мобілізований працівник. Усі бійці та «добровольці» – досвідчені співробітники, які без вагань поставили свої вміння та навички на захист країни. Вони брали участь в обороні нашого краю. Ще не час про все розповідати, але було, що автомобілі наші вертались у дірках від куль та осколків наче решето. Добре, що люди живі.

До речі, ми передали на потреби наших воїнів-захисників близько десяти автомобілів. Це «Рено-Дастери», «УАЗи», «Ниви» та інші позашляховики, а ще вантажівки. Хлопці успішно використовують ці автівки задля захисту рідного краю.

Ті хлопці й дівчата, які не на службі, теж неодноразово виявляли приклади мужності, героїзму, милосердя, допомоги землякам у біді. Лісничий Бабаївського лісництва Ігор Курочка допомагав мирному населенню у нещодавно звільненому від окупантів селищі Старий Салтів. Він постійно підвозив людям харчі у скрутний для них час. До речі, це угіддя сусіднього з нами Вовчанського лісгоспу. Тож місцеве лісництво вже теж звільнене від окупантів.

Головний інженер Дмитро Діденко, лісничий Водолазького лісництва Ігор Нестер, лісничий Рокитянського лісництва Олександр Рамазанов, донька лісничого Поліна, т.в.о. директора Віталій Скляров, головний лісничий Олексій Косов, лісничий Люботинського лісництва Павло Тимченко (зліва направо)

Наші майстри лісу Сергій Сидоренко, Олексій Загоруйко, Сергій Даниленко, Влад Двигун допомагали нашим воїнам із облаштуванням бліндажів. Загалом, усі наші лісівники з початку війни постійно працювали та відпускали деревину на потреби військових частин, а ще забезпечували населення дровами. Так працюємо й нині.

– Скажіть, будь ласка, чи відновив уже роботу лісгосп у звичному режимі?

– Площа земель лісогосподарського призначення лісгоспу становить 48 348 га. До нашого лісгосп входять 10 лісництв. Дев’ять із них уже працюють у повному обсязі. Територія того ж таки Золочівського лісництва, що географічно розташована у безпосередній близькості з російським кордоном, досі під обстрілами. Звідти дуже добре видимі пересування окупантів та їхньої техніки. Тому «бомблять» там й досі.

Жодні лісогосподарські заходи там не проводяться. Повну інформацію про стан насаджень можна буде отримати лише після завершення бойових дій та розмінування. Чесно скажу, добре, у що у цих Золочівських угіддях, здебільшого, дуби, мішані ліси, а не хвойні, тож загроза лісових пожеж не настільки гостра. На території інших наших лісництв, дякувати Богу, вибухонебезпечних предметів чи пристроїв не виявлено.

– Спекотні весна та літо завжди додають головного болю лісівникам через загрозу лісових пожеж. Цього року до всіх бід додалася війна. Як колектив протистоїть цій біді?

– На базі чотирьох лісництв функціонують чотири лісові пожежні станції. ЛПС забезпечені дев’ятьма пожежними автомобілями, особовим складом згідно з нормативами, протипожежним інструментом та іншими засобами пожежогасіння. Автомобілі дуже старі. Є ЗІЛ-131, якому десь 35 років з «народження» чи більше. Але наші майстри тримають автівки у належному технічному стані. Є належний запас паливно-мастильних матеріалів.

Окрім того, лісгоспом придбані та використовуються сім пожежних модулів ПЦП 505. Це цистерни, що можна приєднати до будь-якого трактора чи автомобіля і таким чином боротись із вогнем. Є ще квадроцикли, що допомагають під час оперативного гасіння лісових пожеж на початковому етапі. Сили пожежогасіння нашого лісгоспу працюють злагоджено, максимально ефективно та максимально обережно. Тісно взаємодіємо з ДСНС, органами місцевої влади та військовими. Безумовно, з дотриманням усіх вимог охорони праці та інструкцій, що були доведені Державним агентством лісових ресурсів України.

З початку пожежонебезпечного періоду 2022 року в лісах нашого підприємства сталися три низові лісові пожежі загальною площею 1,38 га. Ці пожежі сталися уздовж доріг. Скоріше за все, з вини населення.

– В угіддях вашого підприємства теж діє заборона цивільному населенню відвідувати ліси?

– У відповідності з Правилами пожежної безпеки в лісах України при настанні надзвичайного 5 класу пожежної небезпеки відвідування хвойних лісових масивів заборонено. До того ж, в області тривають бойові дії. Тож перебувати у лісах мають право лише наші співробітники, правоохоронці, військові, співробітники органів влади при виконанні службових обов’язків. Зі свого боку, ми значно підсилюємо патрулювання угідь, проводимо постійну профілактичну та наочну роботу з громадянами.

– Віталію Олексійовичу, незважаючи на всі негаразди, ви добре попіклувалися про майбутнє лісів Харківщини?

– Навіть під час бойових дій ми виконували своє основне завдання – збереження та створення лісів. Ось із початку року вже зібрали десять кілограмів насіння сосни звичайної. Незважаючи на воєнний стан та негаразди, у рамках програми Президента України «Зелена країна» створили вже не одну ділянку молодих дерев, які у майбутньому стануть гарними лісами мирної Харківщини. Навіть перевиконали планові показники.

Силами наших лісівників Бабаївського, Валківського, Васищивського, Водолазького, Коломацького, Люботинського, Мерефянського, Мерчанського, Рокитянського лісництв цієї весни створено лісових культур на площі 85,5 га. З них на 10,5 гектара створені лісові культури сосни звичайної, а на 75 га – лісові культури дуба звичайного. Були залісені зруби 2021 року. Лісничий Водолазького лісництва Ігор Нестер провів посадку дуба звичайного по зрубах уже 2022 року. Було проведене доповнення лісових культур із головною породою сосна звичайна на площі 23,3 га та головною породою дуб звичайний – 36,5 га. Загалом, цієї весни посадили 66 тисяч штук сіянців сосни звичайної та 340 тисяч штук – дуба звичайного.

А ще ми активно озеленяли територію лісництв модринами, липами, кленами, березами та деревами інших порід. Також допомогли громадам та дитячим садкам в озелененні декоративним ялівцем, червоним дубом.

До речі, лісівники ДП «Жовтневий лісгосп» також заздалегідь подбали про посадку лісу в 2023 році. На лісових розсадниках площею у 0,4 га вже висіяли дві тонни насіння дуба звичайного. В теплицях та коробах висіяли 10 кілограмів насіння сосни звичайної. У коробах також було посіяно 210 кілограмів горіха волоського та 290 кілограмів каштана.

Працював і профспілковий комітет (голова Алла Терещенко), виділялася матеріальна допомога членам профспілки ДП «Жовтневий лісгосп». Також була надана матеріальна допомога від ЦК профспілки та обкому профспілки сім’ї загиблого працівника Золочівського лісництва Володимира Дмитренка.